Чи відомо Вам, шановні читачі, що за розвитком шашкового спорту Дніпропетровська область на сьогодні посідає провідне місце серед регіонів України? Важливу роль у його розвитку відіграє саме дніпродзержинська шашкова школа. Цікаво, що першими серед українських спортсменів-юніорів (у період незалежності України), які відчули смак перемоги на міжнародній арені, були саме дніпродзержинські школярі із СШ №40.

Перемоги прийшли не випадково. У 1990 році на базі школи відкрився шашковий гурток, у якому почав працювати дуже перспективний 25–річний тренер Ігор Губарєв. Навіть ті, хто не сильний у математиці, вже встигли підрахувати, що зовсім нещодавно шашковому гуртку, який «переріс» у клуб «Золота шашка», виповнилося 25 років, а заслуженому тренеру України, головою міської федерації шашок, тренером ДЮСШ №2 Ігорю Володимировичу Губарєву – 50!

– Ігорю Володимировичу, скажіть, у якому віці у Вас з'явився інтерес до шашок? Як Ви прийшли в цей спорт?

– Грою в шашки я захопився досить пізно: мені було 14 років. Багато моїх однолітків у цьому віці були вже іменитими спортсменами. Не можу собі сьогодні уявити, що до сьомого класу я навіть не знав, як ходять дамки, хоча, граючи в шахи, я вже у 7 років був досить міцним горішком-самоучкою. Пропозиція виступити у складі збірної школи №32 на районних змаганнях «Диво-шашки» надійшла несподівано від керівника історичного гуртка Павла Львовича Пахманова, який був великим аматором цієї гри та чемпіоном УССР 1967 року. Заняття з ним не минули даремно: через пів року наша шкільна команда стала другою на чемпіонаті міста. Тоді переді мною відкрилася напрочуд цікава та захоплююча гра, і зупинятися я не збираюся вже 35 років.

– Яка популярність цього виду спорту в Дніпродзержинську (нині – Кам'янське)?

– Досить висока. Шашки поступаються за охопленням школярів тільки футболу та тхеквондо. Досягти такої популярності шашковий спорт зміг завдяки гарному тренерському колективу, що зумів здійснити пропаганду цього виду спорту в трьох районах нашого міста.

– Шашки – досить популярний вид спорту. Скільки триває кар'єра шашкіста?

– Іноді складається враження, що в шашки грають усі без винятку. Адже кар'єра шашкіста практично нескінченна, вона не закінчується навіть для людей пенсійного віку. Відомо багато прикладів, коли спортсмени, які досягли 70-річного рубежу, впевнено виступали на чемпіонатах країни.

– Коли і за яких обставин почалася Ваша тренерська діяльність? Згадайте перших своїх вихованців.

– Моя тренерська діяльність бере початок у 1989 році, коли я навчався на другому курсі аспірантури. Директор лівобережного будинку дитячої творчості запропонувала мені стати керівником шашкового гуртка. У 1990 році надійшла пропозиція директора СШ №40 очолити гурток при «сороковій». Серед шашкістів з першого мого набору найбільших успіхів досягли випускники Олександр Коробський, Віталій Годун, Оксана Кравченко та Євген Макаренко.

– У змаганнях якого рівня доводилося брати участь Вашим учням? Якими були результати цих «поєдинків»? Назвіть найталановитіших своїх вихованців.

– Перший успіх на світовій та європейській аренах припав на середину 90-х, коли «бронзу» на чемпіонаті світу-95 взяла Ольга Радовицька, а на юніорському чемпіонаті світу-96 переможцем став Олександр Коробський. У «сороковій» підготовку спортсменів світового рівня нам вдалося поставити на конвеєр. Практично щороку список переможців збільшувався. У 2001 році Наталії Бурановій вдається завоювати срібло на Чемпіонаті Європи. Неймовірних успіхів досяг Артем Верьовкін – він ставав чемпіоном Європи серед юніорів та багаторазовим призером. Також свій внесок зробили Оксана Бородай та Ольга Губарєва, яка у 2013 році виконала норматив звання майстра спорту FMJD. Високих результатів досягли Сергій Гордєєв, Альона Губарєва та Павло Молодчий.

– Ігорю Володимировичу, в якому році Вам присвоєно звання «Заслужений тренер України»? Розкажіть про цю подію.

– У 2005 році. Нагрудний знак у Києві вручав особисто міністр Юрій Павленко. Показники для присвоєння звання мною були перевищені на 30%. Під час церемонії мені згадалася двійка за твір «Ким я мрію стати», написаний у шостому класі. Я тоді написав, що хочу бути знаменитим шахістом, на що вчителька сказала батькам, що шахіст – це не професія. Але час показав, що я помилився не набагато.

– Відомо, що деякий час Ви грали у міській юнацькій збірній з баскетболу. Чому не залишилися в цьому виді спорту?

– Маючи зріст 194 см, мені все ж таки не припала до душі кар'єра баскетболіста. З року в рік шашки продовжували захоплювати весь «вільний простір». У цю гру навчилися грати мої діти, родичі та друзі. Можливість відкривати їм секрети майстерності та красу шашкових позицій дозволила надовго привернути увагу багатьох юних талантів.

– Ігорю Володимировичу, чи можуть нинішні учні нашої школи, які є вихованцями клубу «Золота шашка», пишатися своїми успіхами?

– Так. Нове покоління впевнено заявило про себе. Десятикласниця Альона Вовк за короткий період досягла успіху на чемпіонатах країни. Олександр Шнейдер – перший номер збірної України у категорії до 13 років. Юний Артем Зєбзєєв у 2015 році також увійшов в історію школи з медалями чемпіонату країни. Також успіхи мають Максим Козін та Ілля Балабан, які з 2014 року тренуються у моєї старшої доньки – Альони Губарєвої. Це вже нова сторінка історії нашої школи.

– Ігорю Володимировичу, якими якостями, на Ваш погляд, має володіти хороший тренер?

– Вмінням аналізувати помилки, бути позитивним прикладом, йти в ногу з часом і знаходити талант у дітях, з якими працюєш. Своїми досягненнями ми змусили європейців дізнатися про наше місто. До нас 5 разів приїздили представники 16 країн на чемпіонати світу та Європи (у 2025 році вийшла книга «5 незабутніх вражаючих подій Кам’янського»). Не ми в Європу, а Європа до нас – це один із найвагоміших результатів нашої роботи.

– Як відбувається відбір дітей для занять у клубі «Золота шашка»?

– Основний відбір відбувається на змаганнях «Диво-шашки». Також багато хто дізнається про клуб через ЗМІ та друзів. Я вже давно не ходжу по класах для набору – діти приходять самі.

– Що дають дитині заняття шашками?

– Розвиток посидючості, зосередженості, логіки та пам'яті. Це найкращий елемент для розуміння математики, геометрії та креслення. Невипадково багато наших вихованців вчаться на «відмінно», а серед випускників є навіть кандидати наук.

– Відомо, що Ваша донька, Альона Ігорівна, теж займається тренерською діяльністю. Що вплинуло на її вибір?

– Альона з 2014 року розпочала тренерську роботу. Після університету вона здобула спеціальність тренера-викладача. Вона вже Національний арбітр і входить до міської федерації шашок. За рік роботи її учні вибороли шість медалей на чемпіонатах країни. У житті в неї поки що все йде за прислів'ям: «Чому в дитинстві навчився, те й знадобиться».

Ігор Губарєв зі своєю тсаршою донькою Альоною

Спорт – це завжди добре. Приводьте свою дитину на заняття до клубу «Золота шашка».

Джерело: сайт ДИСК